“Ішли кілометр полем під FPV, усе поле було ними встелене”, – “Доля” – про “чорних запорожців” та бої під Вугледаром

Знайомтесь: воїн із позивним “Доля”, молодший сержант 1 стрілецького батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У бригаду потрапив у 2023 році. Зізнається: саме до “Чорних Запорожців” і хотів.

Джерело: Лубенський районний ТЦК та СП

Після БЗВП у Білій Церкві їх перевезли в Ізмайлівку, під Вугледар. Виходили на бойові на дачі біля Микільського. Спочатку все було більш-менш стабільно – розраховано, злагоджено. А потім росіяни почали лізти.

“Ми чекали удару з флангу, а вони зайшли нам у тил. Довелося відходити – це було дуже важко, бо не було змоги постачати БК, провізію, воду. Ми трохи відійшли й зайняли ще одну посадку. Там стояли місяць. Але вони зайшли з двох боків – ми опинилися в напівоточенні”, – ділиться спогадами “Доля”.

На той момент він вже відійшов із позицій, бо сидів у окопах більше місяця. Його вивели на кілька днів, а побратими залишилися там. Почали думати, як організувати підтримку, але туди неможливо було дістатися – за тиждень втратили сім пікапів, квадроцикли, електроскутери.

“Техніки втратили багато. Але хлопці вийшли. Лише один поранений. Ішли кілометр полем під FPV. Усе поле було ними встелене. Було дуже важко”.

Після відведення хлопці знову поїхали на Вугледар. Якраз тоді росіяни крили місто «Солнцепьоком». А вони прямували просто туди, під вогонь – це треба було робити, щоб побратими вийшли з позицій.

“Логістика – це як ланцюг: якщо хоч одна ланка пошкодиться, то нічого не буде триматися. Спочатку було страшно. Але коли прилітає один-два рази, страх відходить. Починаєш діяти на інстинктах, щоб зберегти життя”, – говорить воїн 72 ОМБр імені Чорних Запорожців.

 

 

 

 

---

[wp_show_posts id=”1014712″]

матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова